Історія кафедри

Перша назва кафедри – кафедра прикладної механіки (ПМ), яка в складі механічного відділення створювалась одночасно з організацією Київського політехнічного інституту.

Кафедра забезпечувала викладання циклу навчальних предметів, які створювали базис знань з прикладної механіки.

У перші роки свого існування кафедра ПМ здійснювала викладання прикладної механіки, деталей машин, вантажопідйомних машин, гідравліки, термодинаміки, парових котлів і машин, а також деяких профілюючих предметів на відповідних відділеннях інституту. В процесі створення кафедр гідравліки, теплотехніки та інших профілюючих кафедр звужувалось коло дисциплін, які викладалися кафедрою. З 20-х років кафедра проводила навчальний процес із прикладної механіки, деталей машин (ДМ), підйомно-транспортних машин (ПТМ) і деяких інших.

Фундаторами кафедри були В.Л.Кирпичов, К.О.Зворикін, О.О.Радціг і Д.П.Рузський.

Характерною особливістю першого десятиліття функціонування кафедри ПМ було залучення до викладання кафедральних курсів видатних спеціалістів споріднених кафедр. Залишили помітний слід у педагогічній діяльності професори Я.М.Маркович, О.Я.Ступін, О.П.Соколов.

Першим завідувачем кафедри був О.О.Радціг, який в 1909 р. перевівся до Петербурзького політехнічного інституту.

З 1909 року завідував кафедрою професор Шемберг С. П., який на базі кафедри ПМ у 1915 р. організував самостійну кафедру гідравліки й очолював її до 1933 р. Одночасно біля 10 років був деканом механічного факультету.

Професор В.Ф. Шульц завідував кафедрою ПМ з 1915 до 1937 року, викладав курси ПМ і ДМ. Його науковою працею “Цапфы, оси и валы” опублікованою в 1927 р. користувались студенти як навчальним посібником. В 30-х роках під його керівництвом на кафедрі була створена наукова лабораторія тертя й змащування.

В 1938 р. кафедра ПМ була розділена на дві смостійні: 1) прикладної механіки, 2) деталей машин і підйомно-транспортних машин (ДМ і ПТМ). За конкурсом першу очолив д.т.н., проф. Піковський О.О., вона забезпечувала викладання курсу ТММ, а другу – доц. Сахненко В.Л., за якою були закріплені навчальні дисципліни, відображені в її назві. Ці кафедри проіснували до початку Великої Вітчизняної війни (1941р).

В липні 1941 р. за рішенням Уряду СРСР Київський індустріальний інститут (колишній КПІ) евакуювався в м. Ташкент і влився в Середньоазійський індустріальний інститут (САІІ). В ньому на базі КПІ серед інших був створений механічний факультет із відповідними кафедрами, включаючи кафедру ПМ. Цю кафедру й факультет очолив доц. Бершов В. Я. Після звільнення Києва від німецько-фашистських окупантів почалась відбудова Київського політехнічного інституту і в 1943 – 1944 навчальному році кафедри були відновлені. Завідувачем кафедрою ТММ був призначений доц. Кореняко О.С., а ДМ і ПТМ – доц. Сахненко В.Л.

О.С. Кореняко – один із визначних вчених України в галузі теорії механізмів і машин, висококваліфікований викладач – вихователь, випускник КПІ 1915 р. Викладав в курс ТММ з 1931 р. до 1941 р. і з 1943 р. до 1955 р. Видатною заслугою О.С.Кореняко є видання першого в Україні підручника з ТММ (1952 р., співавтор Л.І.Кременштейн) і першого в СРСР навчального посібника з курсового проектування з ТММ (1954 р., співавтори — викладачі 2-х кафедр КПІ та КТІЛП). Ці праці отримали широке розповсюдження в вузах СРСР, кілька разів перевидавалися. Посібник з курсового проектування видавався також у Китаї та Румунії.

У 1947 р. кафедру ТММ знову було приєднано до кафедри ДМ і ПТМ. Кафедру ТММ і ДМ з 1947 р. до 1960 р. та з 1963 р. до 1968 р. очолював доц. В.Л.Сахненко – висококваліфікований науковий працівник, визначний лектор – методист у викладанні деталей машин. В 50-ті роки викладачі кафедри інтенсивно працювали над створенням і виданням навчальних і методичних посібників для студентів. Ґрунтовною працею серед них є “Атлас ДМ. Соединения и муфты”, розроблений викладачами кафедри під керівництвом завідувача кафедрою В.Л.Сахненко. Атлас завоював широке визнання у вузах України і був перевиданий у Китаї. В ці роки було продовжено створення наукової та навчальної лабораторії ТММ. На кафедрі працював методичний семінар, керований В.Л.Сахненком. Він допомагав опанувати методикою проведення практичних та лекційних занять асистентами-початківцями. Серед них був і А.О.Лебедєв (1954 –1959 р.р.), в майбутньому академік Національної академії наук (НАН).

У 1960 р. завідувачем кафедрою був обраний д.т.н., професор О. М.Григор’єв, а професором кафедри – О. О. П’ятницький. Це дозволило відкрити на кафедрі аспірантуру за спеціальністю “Машинознавство”, інтенсифікувати підготовку наукових кадрів вищої кваліфікації, розширити тематику й об’єм госпрозрахункових робіт.

З 1969 р. до 1988 р. завідуючим кафедрою був д.т.н., професор Ф. К. Іванченко – визначний спеціаліст у галузі механіки машин, автор 24 монографій та підручників, великої кількості наукових праць і винаходів. У 1982 р. він був обраний членом-кореспондентом НАН України, у 1992 р. йому присвоєно звання Заслуженого діяча науки й техніки України, у 1993 р. він був обраний академіком інженерної академії України, у 1994 р. йому присуджена Державна премія України за підручник “Конструкция и расчет подъемно-транспортных машин”. У 1972 р. у зв’язку зі структурною перебудовою вузу кафедру ТММ, ДМ і ПТМ було передано з ММФ у групу кафедр проектно-конструкторського напрямку. У зв’язку з цим її ма-теріально-технічна база значно розширилась. Навчальна лабораторія ТММ поповнилась сучасними установками, а секція ДМ обладнала нову науково-дослідну лабораторію. Кафедра була перейменована в кафедру технічної механіки (ТМ). Після того, як кафедру технічної механіки очолив Ф.К.Іванченко, було відновлено спеціалізовану вчену раду зі спеціальності « Машинознавство». В цій раді були захищені кандидатські дисертації як ветеранами кафедри Стокозом М.В., Євтєєвим С.І., Максимовичем В.А., так і молодими асистентами Гончаренко А.І. (1972 р.), Афанас’євим М.К.(1972 р.) та Грудиним В.Т. (1973р.).

У період 1972-1989 р.р. кафедру поповнили молоді викладачі: виробники Пістолькорс І.С.(1973 р.), Холодов І.Я. (1973 р.), Крючков А.В. (1974 р.), Лукавенко В.П. (1974 р.), конструктор 1-ї категорії Горбатенко Ю.П. (1982 р.), а також випускники-відмінники КПІ Дубинець О.І. (1976 р.), Панов С.Л. (1977 р.), Зворикін К.О. (1979 р.), Овсієнко Л.Г. (1989 р.). У 1980 р. на кафедру прийшла молодий кандидат наук Кірієнко О.А., яку було призначено Вченим секретарем науково-методичної комісії з ТММ і ДМ при Мінвузі УРСР. Рішенням ректорату інституту у 1978 р. кафедру технічної механіки було переведено на факультет хімічного машинобудування, як в адміністративному підпорядкуванні, так і територіально. Одночасно з цим секцію деталей машин було передано кафедрі матеріалознавства та технології конструкційних матеріалів. У складі кафедри технічної механіки залишилося 3 секції: ( ТММ, ПТМ і прикладної механіки), педагогічний склад яких забезпечував викладання відповідних дисциплін на 12 факультетах інституту.

Постійне збільшення об’єму госпрозрахункових робіт спричинило створення на кафедрі науково-дослідного сектора під керівництвом доц. Бондарєва В.С. Співробітники цього підрозділу виконували проектно-конструкторські та науково-дослідні роботи на передових промислових підприємствах СРСР, за цей період було виконано роботу об’ємом понад 5 млн. крб. Публікація підручників і навчальних посібників по курсах, що викладались на кафедрі, успішний захист кандидатських дисертацій співробітниками та аспірантами кафедри, впровадження наукових розробок у виробництво створили кафедрі технічної механіки значний науковий авторитет в СРСР. Свідоцтвом цього було проведення на базі кафедри технічної механіки за рішенням Мінвузу СРСР всесоюзних нарад завідуючих кафедр ТММ технічних вузів країни (у 1979 та 1984 р.р.).

Завідувачі кафедри технічної механіки Ф.К.Іванченко, В.С.Бондарєв, В.В.Карачун у різні роки очолювали науково-методичні комісії (НМК) із теорії механізмів і машин. За планами Мінвузу УРСР кафедрою технічної механіки були проведені на Україні регіональні науково-методичні семінари ведучих викладачів ДМ у Запоріжжі (1974 р.), Хмельницькому (1977 р.),ТММ – у Чернігові (1981 р.) та Херсоні (1987 р.). З 1981 р. при кафедрі почав функціонувати факультет підвищення кваліфікації викладачів вузів СРСР.

Рішенням Мінвузу УРСР у 1986 р. кафедру технічної механіки було затверджено опорною із загально — технічних дисциплін Київського вузівського центру.

У 1988 р. у відповідності з рішенням ректорату інституту секцію ПМ було переведено на кафедру динаміки та міцності машин і опору матеріалів механіко-машинобудівного факультету.

З 1988 до 1994 р.р. завідуючим кафедрою був професор В.С. Бондарєв, фахівець у галузі ПТМ. Кафедрою продовжувалось викладання ТММ та ПТМ на механічних факультетах. У цей період під керівництвом доц.Лукавенко В.П. було обладнано кабінет обчислювальних машин, що дозволило впроваджувати цю техніку в курсове проектування з ТММ і ПТМ.

Під час керівництва кафедрою проф. Бондарєвим В.С. співробітниками кафедри продовжувались значні науково-дослідні роботи з підприємствами СРСР.

У 1994 р. кафедру технічної механіки очолив доцент кафедри теоретичної механіки Карачун В.В., який, працюючи на кафедрі, захистив докторську дисертацію, отримав звання про-фесора та незабаром став академіком аерокосмічної академії наук України.

В цей період в аспірантурі навчалося 5 аспірантів та 1 докторант (Дубинець О.І.).

У 2001 р. кафедру очолив її вихованець, випускник докторантури доц. Дубинець О.І.

На кафедрі існує наукова школа в галузі “Машинознавство, динаміка машин, підйомно – транспортні системи”, заснована попередніми завідуючими кафедрою.
З 2008 року кафедру очолює д.т.н., проф. Данильченко Ю.М.

Кафедра технічної механіки продовжує виконувати фундаментальну підготовку студентів із курсів ТММ, ПТМ, ПМ та ДМ на механічних факультетах НТУУ “КПІ”.

За період існування кафедри було видано 7 монографій, 25 підручників та навчальних посібників, велику кількість методичних вказівок, статей, авторських свідоцтв та патентів на винаходи. Співробітниками кафедри захищені 3 докторських та 58 кандидатських дисертацій.

Викладачі кафедри здійснювали підготовку фахівців за межами країни у Монголії, на Ку-бі, в Алжирі.

Зараз кафедра активно працює над відкриттям спеціальності «Інженерія логістичних систем».

У 2009 р. кафедру рішенням ректорату переіменовано в кафедру прикладної механіки.

Фундаторами кафедри прикладної механіки були В.Л.Кірпичов, К.О.Зворикін, О.О.Радціг І Д.П.Рузський.

kirpichev_imgВІКТОР ЛЬВОВИЧ КІРПИЧОВ — ВИДАТНИЙ ВЧЕНИЙ, ТАЛАНОВИТИЙ ПЕДАГОГ, БЛИСКУЧИЙ ОРГАНІЗАТОР ВИЩОЇ ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ В РОСІЇ І УКРАЇНІ, БУВ ПЕРШИМ РЕКТОРОМ КПІ У 1898 -1902 РОКАХ.

Результатом його наукових досліджень стали понад 40 наукових праць з різних питань технічних наук. Серед них такі фундаментальні як «Сопротивление материалов», «Беседы о механике», вперше виданий у Росії систематизований курс «Детали машин»

zvorikin_imgКОСТЯНТИН ОЛЕКСАНДРОВИЧ ЗВОРИКІН — ОСНОВОПОЛОЖНИК ТЕОРІЇ РІЗАННЯ МЕТАЛІВ НА УКРАЇНІ.

Працював в КПІ з 1898 до 1905 року і з 1918 до 1926 р. Був першим деканом механічного відділення (факультету) (1898 — 1902) і ректором КПІ (1903 — 1905). В період 1900 — 1905 р. р. читав лекції й вів курс проектування з деталей машин. За участю студентів видав літографічним друком конспект лекцій і атлас деталей машин. Створив кабінет натурних деталей машин.

radcig_imgОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ РАДЦІГ — ВИДАТНИЙ РОСІЙСЬКИЙ ВЧЕНИЙ, ЗАСНОВНИК РОСІЙСЬКОЇ ШКОЛИ ТЕПЛОТЕХНІКИ, ПЕРШИЙ ЗАВІДУЮЧИЙ КАФЕДРОЮ ПРИКЛАДНОЇ МЕХАНІКИ (1898 — 1909).

Під його керівництвом були здійснені розробки програм і методики викладення в КПІ ПМ, термодинаміки, парових машин, гідравліки і гідравлічних машин. Його лекції з ПМ для немеханічних спеціальностей були видані навчальними посібниками, четверте видання українською мовою надруковане в 1933 р. У 1905 р. він захистив докторську дисертацію. У 1906 — 1907 роках був деканом механічного відділення.

ruzykiy_imgДМИТРО ПАВЛОВИЧ РУЗСЬКИЙ — ВИПУСКНИК МОСКОВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ Й МВТУ, ЗА РЕКОМЕНДАЦІЄЮ М. Є.ЖУКОВСЬКОГО БУВ ЗАРАХОВАНИЙ В 1898 РОЦІ НА ПОСАДУ ПРОФЕСОРА КАФЕДРИ ПМ.

В 1899 р. стажувався у Німеччині. Там замовив велику кількість моделей механізмів, започаткував обладнання кабінету кафедри. У 1901 р. захистив дисертацію на звання ад’юнкт-професора. Читав лекції з ПМ, ДМ і гідравліки, керував проектуванням машин цього профілю. Його курс лекцій з ПМ в КПІ неодноразово перевидавався. У 1904 — 1906 р. р.  був деканом інженерного відділення. У 1911 р. Д. П. Рузський разом з 7-ма професорами подав заяву на відставку на знак проти адміністративних репресій царського уряду щодо 3 деканів і 17 професорів інституту, які протестували проти урядового циркуляру про скасування автономії вищої школи. Характерною особливістю в перші десятиліття функціонування кафедри ПМ було залучення до викладання кафедральних курсів видатних спеціалістів споріднених кафедр. Залишили помітний слід в педагогічній діяльності професори Я. М. Маркович, О. Я. Ступін, О. П. Соколов.

markovich_imgПРОФЕСОР ЯКОВ МИКОЛА МАРКОВИЧ — ТАЛАНОВИТИЙ ПЕДАГОГ І ВИЗНАЧНИЙ УЧЕНИЙ У ГАЛУЗІ КОВАЛЬСЬКО-ПРЕСОВИХ МАШИН УДАРНОЇ ДІЇ.

Працював в КПІ з 1898 — 1935 р. Організував кафедру обробки металів тиском в 1931 р. На кафедрі ПМ керував курсовим проектуванням з ДМ та ПТМ.

stupin_imgПРОФЕСОР ОЛЕКСІЙ ЯКОВИЧ СТУПІН — ВІДОМИЙ ФАХІВЕЦЬ В ГАЛУЗІ ПАРОЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ.

Працював в КПІ в 1903 — 1936 р.р. Приймав активну участь в організації електроенергетичного факультету в1918 р. На кафедрі ПМ керував курсовим проектуванням ДМ і ПТМ.

 

sokolov_imgПРОФЕСОР ОЛЕКСІЙ ПЕТРОВИЧ СОКОЛОВ — ВИЗНАЧНИЙ ІНЖЕНЕР-КОНСТРУКТОР ТА ВИНАХІДНИК.

Більше 40 його винаходів знайшли своє застосування в цукровій та харчовій промисловості. Він поєднував виробничу діяльність з педагогічною в КПІ в період з 1910 до 1956 р. На кафедрі ПМ вів курсове проектування ПТМ. Майже півстоліття після переходу О. О. Радціга до Петербургського політехнічного інституту кафедру ПМ очолювали вихованці КПІ.

shenberg_imgЗ 1909 РОКУ ЗАВІДУВАВ КАФЕДРОЮ ПРОФЕСОР ШЕМБЕРГ СЕРГІЙ ПАВЛОВИЧ

Проф. Шемберг С.П. на  базі кафедри ПМ  в 1915 р. організував самостійну кафедру гідравліки і очолював її до 1933 р. В цей же час біля 10 років був деканом механічного факультету.

 

shulyz_imgПРОФЕСОР ВІЛЬГЕЛЬМ ФРАНЦЕВИЧ ШУЛЬЦ ЗАВІДУВАВ КАФЕДРОЮ ПМ З 1915 ДО 1937 РОКУ.

Його науковою працею «Цапфы, оси и валы» опублікованою в 1927 р., користувались студенти як навчальним посібником. В 30-х роках під його керівництвом на кафедрі була створена наукова лабораторія тертя й змащування. Проф. Шульц  викладав ПМ і ДМ. У 1938 р. кафедра ПМ була розділена на дві самостійні: 1) прикладної механіки, 2) деталей машин і підйомно-транспортних машин (ДМ і ПТМ). За конкурсом першу очолив д. т. н., проф.. Псковський О. О. Кафедра ДМ забезпечувала викладання курсу ТММ і ДМ, а другу — доц.. Сахненко В. Л. за якою були закріплені навчальні дисципліни, відображені в її назві. Ці кафедри проіснували до початку Великої Вітчизняної війни  1941 р. В липні — серпні за рішенням Уряду Київський Індустріальний Інститут (КІІ) було евакуйовано  в м. Ташкент, де він поєднавсяі влився з Середньоазіатським Індустріальним Інститутом (САІІ). Там на базі КІІ серед інших був створений механічний факультет з відповідними кафедрами, включаючи ПМ.

borshov_imgПРОФЕСОР ВІЛЬГЕЛЬМ ФРАНЦЕВИЧ ШУЛЬЦ ЗАВІДУВАВ КАФЕДРОЮ ПМ З 1915 ДО 1937 РОКУ.

Його науковою працею «Цапфы, оси и валы» опублікованою в 1927 р., користувались студенти як навчальним посібником. В 30-х роках під його керівництвом на кафедрі була створена наукова лабораторія тертя й змащування. Проф. Шульц  викладав ПМ і ДМ. У 1938 р. кафедра ПМ була розділена на дві самостійні: 1) прикладної механіки, 2) деталей машин і підйомно-транспортних машин (ДМ і ПТМ). За конкурсом першу очолив д. т. н., проф.. Псковський О. О. Кафедра ДМ забезпечувала викладання курсу ТММ і ДМ, а другу — доц.. Сахненко В. Л. за якою були закріплені навчальні дисципліни, відображені в її назві. Ці кафедри проіснували до початку Великої Вітчизняної війни  1941 р. В липні — серпні за рішенням Уряду Київський Індустріальний Інститут (КІІ) було евакуйовано  в м. Ташкент, де він поєднавсяі влився з Середньоазіатським Індустріальним Інститутом (САІІ). Там на базі КІІ серед інших був створений механічний факультет з відповідними кафедрами, включаючи ПМ.

korenyako_imgОЛЕКСАНДР СТЕПАНОВИЧ КОРЕНЯКО — ОДИН З ВИЗНАЧНИХ ВЧЕНИХ УКРАЇНИ В ГАЛУЗІ ТЕОРІЇ МЕХАНІЗМІВ І МАШИН, ВИСОКОКВАЛІФІКОВАНИЙ ВИКЛАДАЧ — ВИХОВАТЕЛЬ,

Випускник КПІ 1915 р. Він викладав курс ТММ з 1931 р. до 1941 р. І з 1943 р. до 1955 р. З 1950 р. до 1971 р. завідував кафедрою ТММ й теоретичної механіки в КТІЛП. Видатною науковою заслугою О.С.Кореняко є видання першого на Україні підручника по ТММ (1952 р. співавтор Л.І. Кременштейн) і першого в СРСР навчального посібника з курсового проектування ТММ (1954 р., співавтори викладачі кафедр). Ці праці отримали широке поширення в вузах України, та за її межами, декілька разів перевидавались. Посібник з курсового проектування видавався також в КНР і РНР. У 1947 р. кафедру ТММ, викладацький склад якої становив 3 особи, було приєднано до кафедри ДМ і ПТМ.

sahnenko_imgКОМПЛЕКСНУ КАФЕДРУ ДМ, ТММ І ПТМ З 1947 р. ДО 1960 р. І З 1963 р. ДО 1968 р. ОЧОЛЮВАВ ДОЦ. ВОЛОДИМИР ЛЬВОВИЧ САХНЕНКО

Висококваліфікований науковий працівник, визначний лектор — методист викладання деталей машин. У відповідності з навчальним процесом кафедра поділялась на 3 секції — ТММ, ДМ і ПТМ. Керівниками першої в певні роки були доценти О. С. Кореняко і С. Д. Петровський, другої — доц. В. А. Дунькович, третьої — доц. Й. В. Левінський. В 50-ті роки викладачі кафедри інтенсивно працювали над створенням і виданням навчальних і методичних посібників для студентів вузів. Капітальною працею серед них є “Атлас ДМ. Соединения и муфты”, розроблений викладачами кафедри під керівництвом завідуючого кафедрою. Цей посібник завоював широке визнання в вузах України і був перевиданий в КНР. В ці роки було започатковане створення наукової лабораторії ДМ і навчальної ТММ викладачем В. Ю. Бахановим. На кафедрі працював методичний семінар, керований В. Л. Сахненком. Він допомагав опановувати методику проведення практичних та лекційних занять початкуючими асистентами. Серед них був і А. О. Лебедєв (1954 — 1959 р.р.), нині академік НАН. За період з 1945 р. до 1955 р. 7 викладачів кафедри захистили кандидатські дисертації .

grigoryev_imgУ 1960 р. ЗА КОНКУРСОМ ЗАВІДУВАЧЕМ КАФЕДРИ БУВ ОБРАНИЙ Д.Т.Н., ПРОФЕСОР ОЛЕКСІЙ МИХАЙЛОВИЧ ГРИГОР’ЄВ І ПРОФЕСОРОМ КАФЕДРИ ОЛЕКСІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ П’ЯТНИЦЬКИЙ.

Це дозволило відкрити на кафедрі аспірантуру й створити вчену раду для захисту кандидатських та докторських дисертацій, інтенсифікувати підготовку наукових кадрів вищої кваліфікації, розширити тематику й об’єм госпрозрахункових робіт. У 1963 р. проф. О. М. Григор’єв перейшов працювати в інший вуз, а проф. О. О. П’ятницький був командирований на один рік в МНР (м. Улан — Батор) і доц.. В. Л. Сахненко був знову обраний завідуючим кафедрою. На Україні у 1960 р. МІНВУЗ УРСР реорганізував систему заочної освіти — в обласних центрах і великих промислових містах були створені загальнотехнічні факультети (ЗТФ), на яких навчались студенти перших трьох курсів. Міністерство зобов’язало наукові й загальнотехнічні кафедри провідних вузів республіки розробляти комплекти навчально- методичних посібників по всім предметам навчальних планів ЗТФ. Більшість викладачів кафедри приймали участь в складанні цих посібників. Керівництво цією справою у масштабах республіки здійснювали голови предметних комісій при міністерстві. В різні роки головами таких комісій по ТММ були доценти Кореняко О. С., Петровський С. Д., Овсієнко Г. М., а по ДМ — Сахненко В. Л.

ivanchenko_imgУ 1969 РОЦІ ЗАВІДУВАЧЕМ КАФЕДРИ БУВ ОБРАНИЙ Д.Т.Н., ПРОФЕСОР ФЕДІР КОНДРАТОВИЧ ІВАНЧЕНКО — ВИЗНАЧНИЙ СПЕЦІАЛІСТ В ГАЛУЗІ МЕХАНІКИ МАШИН, АВТОР 24 МОНОГРАФІЙ ТА ПІДРУЧНИКІВ, ВЕЛИКОЇ КІЛЬКОСТІ НАУКОВИХ ПРАЦЬ І ВИНАХОДІВ.

У 1982 р. він був вибраний член — кореспондентом НАН України, у 1992 р. отримав звання Заслуженого діяча науки і техніки, у 1993 р. обраний академіком інженерної академії, у 1994 р.отримав Державну премію України за підручник “Конструкция и расчет подъемно — транспортных машин”. Очолював кафедру до 1988 р. У 1972 р. у зв’язку з структурною перебудовою ВНЗ після приходу до керівництва інститутом проф. Г. І. Денисенка кафедра ДМ, ТММ і ПТМ передана з ММФ в групу кафедр проектно — конструкторського напряму. При цьому вона була переіменована в кафедру ТЕХНІЧНОЇ МЕХАНІКИ (ТМ) й матеріально — технічна база її значно розширена. Навчальна лабораторія ТММ поповнилась сучасними установками, а секція ДМ обладнала нову науково — дослідну лабораторію. Особливий ентузіазм при цьому проявили доц. Каплінський Л. А. і викладач Герасимов Г. В. Рішенням ректорату інституту у 1978 р. для підсилення підготовки студентів за машинобудівним профілем дві кафедри — ТМ і МТКМ, були переведені на факультет хімічного машинобудування, як в адміністративному підпорядкуванні, так і територіально. Одночасно з цим секція ДМ першої кафедри передана другій. У складі кафедри ТМ залишились 3 секції: ПМ — керівник доц. Гончаренко А. І., ТММ — доц. Овсієнко Г. М., ПТМ — доц. Бондарєв В. С. Педагогічний склад цих секцій забезпечував викладання відповідних дисциплін на більшості факультетів інституту. Розміщення кафедри на новій території дозволило працівникам кафедри переобладнати наукову лабораторію, устаткувати начальну лабораторію ПТМ. При цьому особливо відзначились доценти Афанасьєв М. К., Бондарєв В. С., ас. Лукавенко В. П. Постійне збільшення об’єму госпрозрахункових робіт спричинило створення на кафедрі науково — дослідного сектору під керівництвом доц. Бондарєва В. С. Співробітники цього підрозділу виконували проектно — конструкторські та науково — дослідні роботи на передових промислових підприємствах країни. Публікація підручників і навчальних посібників по предметам кафедри, успішний захист кандидатських дисертацій співробітниками та аспірантами, впровадження наукових розробок у виробництво створили кафедрі ТМ значний науковий авторитет на Україні і за її межами. Свідоцтвом цього було проведення на базі кафедр ТМ і МТКМ за рішенням Мінвузу СРСР Всесоюзних нарад — семінарів завідувачів кафедр ТММ, ТМ, ДМ технічних вузів у 1979 і 1984 р.р. У середині 70-х років предметні комісії для ЗТФ були перетворені на науково — методичні комісії (НКМ) для всіх трьох форм навчання та їх функції були значно розширені. Об’єднану НМК, ТМ і ДМ очолювали у роки завідування кафедрою Ф. К. Іванченко, В. С. Бондарєв, В. В. Карачун. За планами Міністерства кафедрою були проведені на Україні регіональні науково — методичні семінари провідних викладачів ДМ в Запоріжжі (1974 р.), Хмельницькому (1977 р.) і ТММ у Чернігові (1981 р.) та Херсоні (1987 р.). З 1981 р. при кафедрі почала функціонувати у складі ФПК єдина на Україні група підвищення кваліфікації викладачів ТММ. Рішенням Мінвузу УРСР у 1986 р. кафедра ТМ КПІ була затверджена опорною по загально-технічним дисциплінам Київського вузівського центру. Викладачі кафедри здійснювали підготовку фахівців за межами СРСР. Професор П’ятницький О. О. у Монголії, доц.. М. С. Тривайло на Кубі, доц.. С. Л. Панов та ст. викладач В. А. Стадник у Алжирі. У 1988 р. відповідноі з рішенням ректорату інституту секція ПМ була переведена на кафедру динаміки та міцності машин і опору матеріалів ММФ.

bondarev_imgУ 1988 р. ЗАВІДУВАЧЕМ КАФЕДРИ ТМ БУВ ОБРАНИЙ ПРОФЕСОР ВАЛЕНТИН СТЕПАНОВИЧ БОНДАРЄВ.

За кафедрою було закріплено викладання ТММ на механіко-машинобудівному, хіміко-машинобудівному, зварювальному, поліграфічному факультетах і ПТМ на ММФ і ХМФ. За ініціативою завідуючого кафедрою доц. Лукавенко В. П. обладнав кабінет обчислювальних машин, що дозволило впроваджувати цю техніку у курсове проектування.

karathunЗ 1994 по 2001 р.р. ЗАВІДУВАВ КАФЕДРОЮ ВОЛОДИМИР ВОЛОДИМИРОВИЧ КАРАЧУН — ДОКТОР ТЕХНІЧНИХ НАУК, ПРОФЕСОР, АКАДЕМІК АЕРОКОСМІЧНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ.

 

 

dubinec2У 2002 р. завідувачем кафедри ТМ був обраний КАНДИДАТ ТЕХНІЧНИХ НАУК, ПРОФЕСОР — ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ ДУБИНЕЦЬ.

 

 

 

danil4enko2 2008 р. ЗАВІДУВАЧЕМ КАФЕДРИ Є Д.Т.Н., ПРОФЕСОР — ДАНИЛЬЧЕНКО ЮРІЙ МИХАЙЛОВИЧ